копійчина
КОПІЙЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що копі́йка.
Микитка виканючив швидко три копійчини (Григ., Вибр., 1959, 413);
— Я кинув службу, продав свій апарат, дорогу панську одіж, склав якусь копійчину і рушив на село (Коцюб., І, 1955, 260);
До революції в їхньому селі добре жилося тільки куркулям. Бідняки літо й зиму тільки й думали про те, де б заробити копійчину (Панч, В дорозі, 1959, 241).
◊ Влеті́ти в [до́бру] копійчи́ну — те саме, що Влеті́ти в [до́бру] копі́йку ( див. копі́йка).
— Ну й понавиписували ж отаких машин [екскаваторів]! Мабуть, у добру копійчину влетіло (Коцюба, Нові береги, 1959, 85);
Збива́ти копійчи́ну див. збива́ти;
Не ма́ти за душе́ю ні копійчи́ни — те саме, що Ні (і) [щерба́тої, зла́маної, ла́маної] копі́йки нема́ (не було́) за душе́ю ( див. копі́йка).
— Ви ж казали, що не маєте за душею ні копійчини,— в’їв батько.— Для вас витрушу останнє,— розщедрився дядечко (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 35).
Значення в інших словниках
- копійчина — копійчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- копійчина — див. гроші Словник синонімів Вусика
- копійчина — -и, ж., розм. Те саме, що копійка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копійчина — КОПІЙЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що копі́йка. Микитка виканючив швидко три копійчини (Грицько Григоренко); Ви мовчки плентаєтеся, наче .. робите (за останні гроші) закупи на ринку продуктів, і вам слід торгуватися, економлячи кожну копійчину (С. Словник української мови у 20 томах
- копійчина — влеті́ти в (до́бру) копі́йку кому і без додатка. Дорого коштувати, обійтися кому-небудь. Що, якби спорудити високу трубу за півкілометра від шахти, серед зеленого масиву?..— Це влетить в копійку,— перебив Арчіля Беззуб’як (П. Інгульський). Фразеологічний словник української мови
- копійчина — Копійчина, -ни м. 1) Копейка. Перепадає було там сяк так копійчина за копійчиною. Левиц. І. 2) Деньги. Та вже став і на свою копійчину збиватись. Кв. Словник української мови Грінченка