Великий тлумачний словник сучасної мови

копірка

копі́рка

-и, ж., розм.

Копіювальний папір.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. копірка — копі́рка іменник жіночого роду копіювальний папір розм.  Орфографічний словник української мови
  2. копірка — див. калька  Словник чужослів Павло Штепа
  3. копірка — КОПІ́РКА, и, ж., розм. Копіювальний папір. Літери, які вона ставила на папері і які перебивалися під копіркою, складалися в слова, а слова в інформацію (Б.  Словник української мови у 20 томах
  4. копірка — КОПІ́РКА, и, ж., розм. Копіювальний папір. — Директив тут та циркулярів різних зібралася ціла гора. Сідайте та під копірку переписуйте, треба по колгоспах порозсилати… (Вишня, II, 1956, 71); Очі його знову наштовхнулися на віддрукований під копірку папірець (Рибак, Час.., 1960, 351).  Словник української мови в 11 томах