копіткий
КОПІТКИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що мару́дний 1; клопітний.
Руками виривали бур’янини, розпушували міжряддя, обережно підгортали кожен корінець… Копітка то була праця, якого терпіння вимагала! (Грим., Незакінч. роман, 1962, 43).
Словник української мови (СУМ-11)