коронний

Коронний, -а, -е

Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11.

Значення в інших словниках

1. коронний — Коро́нний: — Коро́нний трибунал: трибунал, що діяв на території Корони, тобто польської частини Речі Посполитої [47]  Словник з творів Івана Франка
2. коронний — коро́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. коронний — [корон:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
4. коронний — -а, -е. 1》 Прикм. до корона 1). Коронна прикраса. 2》 Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Коронний гетьман іст. — гетьман, якого призначав сам король. Коронний суд іст. — суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. коронний — КОРО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до коро́на¹ 1. Коронна прикраса. 2. заст. Стос. до корони (див. коро́на¹ 2); державний, урядовий. Статкевич був чоловік заможний, довго служив на коронній польській службі (Леся Українка); Королева ..  Словник української мови у 20 томах
6. коронний — Назва осіб і установ, що в складі Речі Посполитої відносилися тільки до Польщі  Словник застарілих та маловживаних слів
7. коронний — коро́нний (від корона) 1. У монархічних державах державний, казенний; ¤ к. суддя – суддя, призначений урядом; ¤ к-і землі – землі, що ввійшли до складу монархічної держави на основі спадково-династичних прав монарха; ¤ к-і колонії – британські колонії...  Словник іншомовних слів Мельничука
8. коронний — ДЕРЖА́ВНИЙ (підпорядкований або належний державі як апарату політичної влади), УРЯДО́ВИЙ, КОРО́ННИЙ заст.; КАЗЕ́ННИЙ, КАМЕРА́ЛЬНИЙ діал. (який належить державі).  Словник синонімів української мови
9. коронний — Коро́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. коронний — КОРО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до коро́на 1. Коронна прикраса. 2. Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Королева.. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Ле, Право..  Словник української мови в 11 томах