коронний —
Коро́нний: — Коро́нний трибунал: трибунал, що діяв на території Корони, тобто польської частини Речі Посполитої [47]
Словник з творів Івана Франка
коронний —
коро́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
коронний —
-а, -е. 1》 Прикм. до корона 1). Коронна прикраса. 2》 Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Коронний гетьман іст. — гетьман, якого призначав сам король. Коронний суд іст. — суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх.
Великий тлумачний словник сучасної мови
коронний —
КОРО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до коро́на¹ 1. Коронна прикраса. 2. заст. Стос. до корони (див. коро́на¹ 2); державний, урядовий. Статкевич був чоловік заможний, довго служив на коронній польській службі (Леся Українка); Королева ..
Словник української мови у 20 томах
коронний —
Назва осіб і установ, що в складі Речі Посполитої відносилися тільки до Польщі
Словник застарілих та маловживаних слів
коронний —
коро́нний (від корона) 1. У монархічних державах державний, казенний; ¤ к. суддя – суддя, призначений урядом; ¤ к-і землі – землі, що ввійшли до складу монархічної держави на основі спадково-династичних прав монарха; ¤ к-і колонії – британські колонії...
Словник іншомовних слів Мельничука
коронний —
ДЕРЖА́ВНИЙ (підпорядкований або належний державі як апарату політичної влади), УРЯДО́ВИЙ, КОРО́ННИЙ заст.; КАЗЕ́ННИЙ, КАМЕРА́ЛЬНИЙ діал. (який належить державі).
Словник синонімів української мови
коронний —
Коро́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
коронний —
КОРО́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до коро́на 1. Коронна прикраса. 2. Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Королева.. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Ле, Право..
Словник української мови в 11 томах
коронний —
Коронний, -а, -е Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11.
Словник української мови Грінченка