котитися
Коти́тися, -чу́ся, -тишся
гл.
1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Мет. Піт з його котиться.
2) Раждать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться. Левиц. Пов.
3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться. н. п.
Словник української мови Грінченка