котко

Котко, -ка

м. Котись. Продрав котко стелю. Грин. III. 492. За що його дурно бить? Котко буде молотить. Мил. 44.

Значення в інших словниках

1. котко — котко́ іменник чоловічого роду, істота котик  Орфографічний словник української мови
2. котко — -а, ч., фольк. Те саме, що котик 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. котко — КОТКО́, а́, ч., фольк. Те саме, що ко́тик 1. Танцювали миші По бабиній хаті .. І котко-баламут, Нам без його [нього] не пробуть (П. Чубинський).  Словник української мови у 20 томах
4. котко — КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М.  Словник синонімів української мови
5. котко — КОТКО́, а, ч., фольк. Те саме, що ко́тик 1. Танцювали миші По бабиній хаті.. І котко-баламут, Нам без його не пробуть (Чуб., V, 1874, 515).  Словник української мови в 11 томах