коханий
Коха́ний, -а, -е
1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор.
2) = коханець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет.
3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? н. п. Пан-отченьку ти наш коханий! К. ЧР.
4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: коханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не кохані, не прохані ростуть собі. МВ. (1862. І. 96). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Мет. 205. ум. коханенький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії. Грин. III. 442.
Словник української мови Грінченка