коцур

Ко́цур, -ра

м. Котъ. Желех. кіт коцури во́зить. Котъ мурлычетъ. Вх. Лем. 42»).

Значення в інших словниках

1. коцур — Ко́цур: — кіт [25]  Словник з творів Івана Франка
2. Коцур — Ко́цур прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. коцур — КО́ЦУР, а, ч., розм. Кіт. Привітно муркнув великий смугастий коцур, що грівся на печі, яка займала майже всю кімнату (Г. Пагутяк).  Словник української мови у 20 томах