коцур
КО́ЦУР, а, ч., розм.
Кіт.
Привітно муркнув великий смугастий коцур, що грівся на печі, яка займала майже всю кімнату (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)КО́ЦУР, а, ч., розм.
Кіт.
Привітно муркнув великий смугастий коцур, що грівся на печі, яка займала майже всю кімнату (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)