крайок — Словник української мови Грінченка

крайок — крайо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
крайок — КРАЙО́К, йка́, ч. Зменш. до край¹ 1. Рана нагадувала своєю формою серце. Крайки її були сині, трохи бузкові (Ю. Яновський); Колісник примостився на самому крайку лави (Панас Мирний); Голова стомлено падає на крайок подушки (Г. Косинка); Катря ще хлипнула. Словник української мови у 20 томах
крайок — КРАЙО́К, йка́, ч. Зменш.-пестл. до край¹ 1. Рана нагадувала своєю формою серце. Крайки її були сині, трохи бузкові (Ю. Янов., II, 1958, 128); Колісник примостився на самому крайку лави (Мирний, III, 1954, 142); Зітхають жінки, долонями й крайками хусток втирають сльози (Головко, II, 1957, 319). Словник української мови в 11 томах