крайок
КРАЙО́К, йка́, ч. Зменш.-пестл. до край¹ 1.
Рана нагадувала своєю формою серце. Крайки її були сині, трохи бузкові (Ю. Янов., II, 1958, 128);
Колісник примостився на самому крайку лави (Мирний, III, 1954, 142);
Зітхають жінки, долонями й крайками хусток втирають сльози (Головко, II, 1957, 319).
Словник української мови (СУМ-11)