крайовий

КРАЙОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до край¹ 4-6.

[Дрейсігер:] Треба щось почати для рятунку нашого крайового промислу від повної згуби (Л. Укр., IV, 1954, 240);

Крайова конференція.

2. спец. Який міститься на краю чогось.

Збирають крайові віночки квіток [волошки синьої].., вириваючи їх з кошиків (Лікар, рослини.., 1958, 157);

Каміння по краях льодовика утворює так звані крайові морени (Фіз. геогр., 5, 1956, 117).

Значення в інших словниках

1. крайовий — Виділ крайо́вий: адміністративний і виконавчий орган Галицького крайового сейму [46-1] Крайовий виділ: за австрійського цісаря — управа краю [I] Маршалок крайо́вий: у Галичині — голова крайового сейму, який одночасно очолював крайовий виділ...  Словник з творів Івана Франка
2. крайовий — крайови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. крайовий — -а, -е. 1》 Прикм. до край I 4-6). Крайова конференція. 2》 спец. Який міститься на краю чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крайовий — КРАЙОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до край¹ 4–6. Коли вступили до університету, їх обставини ще поправились: обидва дістали крайові стипендії (І.  Словник української мови у 20 томах
5. крайовий — Крайови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)