крайовий

КРАЙОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до край¹ 4–6.

Коли вступили до університету, їх обставини ще поправились: обидва дістали крайові стипендії (І. Франко);

[Дрейсігер:] Треба щось почати для рятунку нашого крайового промислу від повної згуби (Леся Українка);

Віра Павлівна попросила крайовий відділ охорони здоров'я призначити її до якоїсь клініки (Б. Антоненко-Давидович);

Архікнязь Франц-Фердинанд, прибувши з Відня, керував маневрами четвертої бернської дивізії проти віденської дивізії крайової оборони (Ю. Андрухович);

Органам крайової влади приписується в двотижневий термін перейменувати всі назви населених пунктів (В. Кожелянко).

2. спец. Який міститься на краю чогось.

В окремих видів черепах крайові щитки раковини виступають назад у формі зубчатих лопат (з наук. літ.);

Збирають крайові віночки квіток волошки синьої, вириваючи їх з кошиків (з наук.-попул. літ.);

Каміння по краях льодовика утворює так звані крайові морени (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. крайовий — Виділ крайо́вий: адміністративний і виконавчий орган Галицького крайового сейму [46-1] Крайовий виділ: за австрійського цісаря — управа краю [I] Маршалок крайо́вий: у Галичині — голова крайового сейму, який одночасно очолював крайовий виділ...  Словник з творів Івана Франка
2. крайовий — крайови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. крайовий — -а, -е. 1》 Прикм. до край I 4-6). Крайова конференція. 2》 спец. Який міститься на краю чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крайовий — Крайови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. крайовий — КРАЙОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до край¹ 4-6. [Дрейсігер:] Треба щось почати для рятунку нашого крайового промислу від повної згуби (Л. Укр., IV, 1954, 240); Крайова конференція. 2. спец. Який міститься на краю чогось.  Словник української мови в 11 томах