креміння

Кремі́ння, -ня

с. соб. отъ кре́мінь. Я маю вельми дорогий крам: шпильки і голки, креміння і люльки. Макс. (1849). 70.

Значення в інших словниках

1. креміння — кремі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. креміння — -я, с. Збірн. до кремінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. креміння — КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь 2. З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Панас Мирний); Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (І. Микитенко); Камені будуть тобі подушкою, спатимеш на піску й кремінні, житимеш у пітьмі (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
4. креміння — Кремі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. креміння — КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь. З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Мирний, II, 1954, 83); Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (Мик., II, 1957, 243).  Словник української мови в 11 томах