Значення в інших словниках
-
креміння —
кремі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
креміння —
КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь 2. З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Панас Мирний); Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (І. Микитенко); Камені будуть тобі подушкою, спатимеш на піску й кремінні, житимеш у пітьмі (П. Загребельний).
Словник української мови у 20 томах
-
креміння —
Кремі́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
креміння —
КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь. З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Мирний, II, 1954, 83); Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (Мик., II, 1957, 243).
Словник української мови в 11 томах
-
креміння —
Кремі́ння, -ня с. соб. отъ кре́мінь. Я маю вельми дорогий крам: шпильки і голки, креміння і люльки. Макс. (1849). 70.
Словник української мови Грінченка