Словник української мови в 11 томах

креміння

КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь.

З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Мирний, II, 1954, 83);

Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (Мик., II, 1957, 243).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. креміння — кремі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. креміння — -я, с. Збірн. до кремінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. креміння — КРЕМІ́ННЯ, я, с. Збірн. до кре́мінь 2. З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Панас Мирний); Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (І. Микитенко); Камені будуть тобі подушкою, спатимеш на піску й кремінні, житимеш у пітьмі (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
  4. креміння — Кремі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. креміння — Кремі́ння, -ня с. соб. отъ кре́мінь. Я маю вельми дорогий крам: шпильки і голки, креміння і люльки. Макс. (1849). 70.  Словник української мови Грінченка