кремінний

КРЕМІ́ННИЙ, а, е.

1. Який утворився з кременю завдяки природним умовам; кам’яний (у 1 знач.).

Ой там за горою та за кремінною Не по правді жиє чоловік з жоною (Фр., IX, 1952, 93);

// Зробл. з кременю.

В неї [царівни] зуби міцніші від зубців кремінних в серпочка (Л. Укр., IV, 1954, 277);

Давид виймає з кишені обкусаний кремінний наконечник стріли (Стельмах, І, 1962, 127).

2. Те саме, що кремени́стий 1,2.

Ой, вихожу сам я на дорогу, Шлях кремінний сріблом криє мла (Стар., Вибр., 1959, 90);

— Це кварцит. Оце й є він та кремінна порода, що має в собі чимало заліза, — проказав Огей (Досв., Вибр., 1959, 347).

Значення в інших словниках

1. кремінний — кремі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кремінний — КРЕМЕНИСТИЙ; (укритий камінням) КАМ'ЯНИСТИЙ; (характер) твердий.  Словник синонімів Караванського
3. кремінний — див. твердий  Словник синонімів Вусика
4. кремінний — -а, -е. 1》 Який утворився з кременю завдяки природним умовам; кам'яний (у 1 знач.). || Зробл. з кременю. 2》 Те саме, що кременистий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кремінний — КРЕМІ́ННИЙ, а, е. 1. Який утворився з кременю внаслідок дії певних природних умов. Ой там за горою та за кремінною Не по правді жиє чоловік з жоною (І. Франко); // Зробл. з кременю.  Словник української мови у 20 томах
6. кремінний — КАМ'ЯНИ́СТИЙ (на якому або в якому багато каміння), КАМЕНИ́СТИЙ (КАМЕНЯ́СТИЙ), КАМ'ЯНИ́Й, КАМІ́ННИЙ, КРЕМЕНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́СТИЙ, КРЕМ'ЯНИ́Й, КРЕМІ́ННИЙ, СКЕ́ЛЬНИЙ, СКЕЛЬОВИ́Й (який складається з твердих гірських порід). Земля була мерзла, кам'яниста (З.  Словник синонімів української мови
7. кремінний — Кремі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кремінний — Кремінний, -а, -е Кремневый. Ой ти, горо кремінная! Мет. 37.  Словник української мови Грінченка