кремінець

КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до кре́мінь.

Дід Семен.. заходився вибивати огонь з кремінця (Стельмах, Правда.., 1961, 47).

Значення в інших словниках

1. кремінець — креміне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кремінець — -нця, ч. Зменш. до кремінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кремінець — КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до кре́мінь 2. Пісок просівають, щоб у ньому не було кремінців, які не розтоплюються, коли вариться скло (Д. Бузько); Тоді здобуто огневий пристрій; до кремінця притулено дрібну матерочку, висушену і вим'яту в попелі (В.  Словник української мови у 20 томах
4. кремінець — Креміне́ць, -мінця́; -мінці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кремінець — Кремінець, -нця́ м. ум. отъ кре́мінь.  Словник української мови Грінченка