кремінець —
креміне́ць іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
кремінець —
-нця, ч. Зменш. до кремінь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кремінець —
КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до кре́мінь 2. Пісок просівають, щоб у ньому не було кремінців, які не розтоплюються, коли вариться скло (Д. Бузько); Тоді здобуто огневий пристрій; до кремінця притулено дрібну матерочку, висушену і вим'яту в попелі (В.
Словник української мови у 20 томах
кремінець —
КРЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до кре́мінь. Дід Семен.. заходився вибивати огонь з кремінця (Стельмах, Правда.., 1961, 47).
Словник української мови в 11 томах
кремінець —
Кремінець, -нця́ м. ум. отъ кре́мінь.
Словник української мови Грінченка