криво

Кри́во

нар.

1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном.

2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступили криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. І. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.

Значення в інших словниках

1. криво — кри́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. криво — див. косо  Словник синонімів Вусика
3. криво — Присл. до кривий 1), 4), 6). Криво дивитися на кого — що — а) дивитися на кого-, що-небудь з підозрою, неприязно; б) ставитися з недовірою, неприязню до когось, чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. криво — КРИ́ВО, присл. 1. Непрямо розташувавшись по лінії. – Ну, то вмивайся скоріш. – Н-не хочеться, – криво потягаючись, так само протягла Юзя (Леся Українка). 2. Несиметрично; перекошено, викривлено.  Словник української мови у 20 томах
5. криво — диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось.  Фразеологічний словник української мови
6. криво — Кри́во, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. криво — КРИ́ВО. Присл. до криви́й 1, 4, 6. — Ну, то вмивайся скоріш. — Н-не хочеться, криво потягаючись, так само протягла Юзя (Л. Укр., III, 1952, 659); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним.  Словник української мови в 11 томах