криво

КРИ́ВО. Присл. до криви́й 1, 4, 6.

— Ну, то вмивайся скоріш. — Н-не хочеться, криво потягаючись, так само протягла Юзя (Л. Укр., III, 1952, 659);

Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним. Заставлять його сіно на гарбу класти, накладе так, що тут же й розсунеться; ..кілок у тин заб’є — обов’язково криво (Тют., Вир, 1964, 48).

◊ Кри́во диви́тися на кого — що: а) дивитися на кого-, що-небудь з підозрою, неприязно;

б) ставитися з недовірою, неприязню до когось, чогось.

Більшість духовенства дивилася все криво на всякі.. проблиски свобіднішої думки (Фр., XVI, 1955, 36);

[Назар Петрович:] То-то директор на мене криво дивиться. Еге ж. Прискіпався на виробничій нараді (Дмит., Дівоча доля, 1960, 65);

Кри́во всміха́тися (всміхну́тися, посміха́тися, посміхну́тися і т. ін.) а) усміхатися нещиро.

— Мені подушок не треба,— криво посміхнувся постоялець, мовби виправдуючись (Гончар, II, 1959, 158);

б) усміхатися глузливо, неприязно.

Далекий гомін долітає до Хоми. Певно, біжать рятувати. Хома осміхається криво (Коцюб., II, 1955, 65);

— Звісно, зараз перед моїми вікнами марсельєзу заспівають [робітники],— криво посміхнувся граф (Стельмах, І, 1962, 618);

Кри́во сві́дчити — казати неправду, виступаючи свідком.

— Чоловік може творити різні гріхи… він може.. брехати, криво свідчити, красти, вбивати, але гріх перелюбства такий великий, що його творити одному не під силу (Загреб., Диво, 1968, 482).

Значення в інших словниках

1. криво — кри́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. криво — див. косо  Словник синонімів Вусика
3. криво — Присл. до кривий 1), 4), 6). Криво дивитися на кого — що — а) дивитися на кого-, що-небудь з підозрою, неприязно; б) ставитися з недовірою, неприязню до когось, чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. криво — КРИ́ВО, присл. 1. Непрямо розташувавшись по лінії. – Ну, то вмивайся скоріш. – Н-не хочеться, – криво потягаючись, так само протягла Юзя (Леся Українка). 2. Несиметрично; перекошено, викривлено.  Словник української мови у 20 томах
5. криво — диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось.  Фразеологічний словник української мови
6. криво — Кри́во, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. криво — Кри́во нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступили криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. І. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.  Словник української мови Грінченка