кривобокий
КРИВОБО́КИЙ, а, е. Який має викривлений бік, викривлену постать.
— Ні, мамо, не така краса мені снилась, як в тих поганеньких дочок пашів! Одна губата, друга кирпата, третя чорна, інша кривобока,— сказав Саїб (Н.-Лев., IV, 1956, 19);
Кривобокий скрипаль щось пиляє на скрипці (Кол., На фронті.., 1959, 143);
// Викривлений, перекошений на один бік (про оселю тощо).
А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись (Шевч., II, 1953, 361);
Євген повернув до своєї кривобокої оселі (Стельмах, І, 1962, 217).
Словник української мови (СУМ-11)