кривобокий
КРИВОБО́КИЙ, а, е.
Який має викривлений бік, викривлену постать.
– Ні, мамо, не така краса мені снилась, як в тих поганеньких дочок пашів! Одна губата, друга кирпата, третя чорна, інша кривобока, – сказав Саїб (І. Нечуй-Левицький);
Дуб як дуб, а тільки низенький, кривобокий, мов приплюснула його зверху до землі чиясь дужа долоня (О. Донченко);
Кривобокий скрипаль щось пиляє на скрипці (П. Колесник);
// Викривлений, перекошений на один бік (про хату, оселю, плід і т. ін.).
А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись (Т. Шевченко);
Євген повернув до своєї кривобокої оселі (М. Стельмах);
* У порівн. Покликали Аркаяліса. Він вкотився в кімнату, наче кривобокий гарбуз (Ю. Бедзик);
* Образно. Кривобокий місяць освітлював .. тільки частину річки (І. Білик);
// у знач. ім. кривобо́кий, кого, ч.; кривобо́ка, кої, ж. Про людину з такою постаттю.
Кривобокий немовби відчув, що на нього дивляться. Він хутко зиркнув убік, помітив підозріливий погляд Артема і відразу одвернувся (В. Владко).
Словник української мови (СУМ-20)