криво

КРИ́ВО, присл.

1. Непрямо розташувавшись по лінії.

– Ну, то вмивайся скоріш. – Н-не хочеться, – криво потягаючись, так само протягла Юзя (Леся Українка).

2. Несиметрично; перекошено, викривлено.

Волосся його розпатлалося, капелюх ледве тримався на голові, окуляри криво сиділи на носі (В. Владко);

Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним. Заставлять його сіно на гарбу класти, накладе так, що тут же й розсунеться; .. кілок у тин заб'є – обов'язково криво (Григорій Тютюнник).

3. перен., розм. Хибно; помилково.

– Ти, рус, говориш криво, хоч і сидимо ми прямо, – сказав він суворо (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. криво — кри́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. криво — див. косо  Словник синонімів Вусика
3. криво — Присл. до кривий 1), 4), 6). Криво дивитися на кого — що — а) дивитися на кого-, що-небудь з підозрою, неприязно; б) ставитися з недовірою, неприязню до когось, чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. криво — диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось.  Фразеологічний словник української мови
5. криво — Кри́во, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. криво — КРИ́ВО. Присл. до криви́й 1, 4, 6. — Ну, то вмивайся скоріш. — Н-не хочеться, криво потягаючись, так само протягла Юзя (Л. Укр., III, 1952, 659); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним.  Словник української мови в 11 томах
7. криво — Кри́во нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступили криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. І. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.  Словник української мови Грінченка