кришталевий

Криштале́вий, -а, -е

Хрустальный. Заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250. Великі бризки кришталевим стовбом стрибали догори. Стор. МПр. 66. Срібні, золоті і кришталеві кубки. К. ЧР. 38.

Значення в інших словниках

1. кришталевий — криштале́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кришталевий — (як кришталь) прозорий, ясний, блискотливий; (хто) праведний, високоморальний, бездоганно чистий; (звук) мелодійний, дзвінкий, чистий.  Словник синонімів Караванського
3. кришталевий — [криешталевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. кришталевий — -а, -е. 1》 Прикм. до кришталь 1), 2). || Зробл. із кришталю (у 1 знач.). 2》 перен. Який прозорістю, грою барв і т. ін. нагадує кришталь (у 1 знач.); прозорий, ясний, блискотливий. || Високоморальний. || Бездоганно чистий. 3》 перен. Мелодійний, дзвінкий, чистий звучанням (про голос, звук і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кришталевий — КРИШТАЛЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до кришта́ль 1, 2. Підніжжя кришталевої гори заляпано болотом і кров'ю (Леся Українка); Мерехтіла кришталева пишність люстр (М. Стельмах); // Зробл. із кришталю (у 1 знач.). Моторні лакеї розносили великі кришталеві чарки з .  Словник української мови у 20 томах
6. кришталевий — ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання).  Словник синонімів української мови
7. кришталевий — Криштале́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кришталевий — КРИШТАЛЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до кришта́ль 1, 2. Підніжжя кришталевої гори заляпано болотом і кров’ю (Л. Укр., II, 1951, 209); Мерехтіла кришталева пишність люстр (Стельмах, II, 1962, 7); Новий рік стрічаємо в поході..  Словник української мови в 11 томах