кришталевий
КРИШТАЛЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до кришта́ль 1, 2.
Підніжжя кришталевої гори заляпано болотом і кров’ю (Л. Укр., II, 1951, 209);
Мерехтіла кришталева пишність люстр (Стельмах, II, 1962, 7);
Новий рік стрічаємо в поході.. Не було переливчастого кришталевого дзвону, але був пишний тост командира (Логв., Давні рани, 1961, 25);
// Зробл. із кришталю (у 1 знач.).
Моторні лакеї розносили великі кришталеві чарки з.. шипучим вином (Мирний, І, 1949, 389);
Сміх сипавсь їй з горла, як лісові горіхи у кришталеву вазу (Коцюб., II, 1955, 213);
На почесному місці перед колонами спортсменів п’ять кришталевих кубків (Рад. Укр., 18.VIII 1959, 4);
*Образно. Що ти про мене думаєш? Що я лиха, злопам’ятна дівчина з кришталевим серцем у грудях (Л. Укр., V, 1956, 110).
2. перен. Який прозорістю, грою барв і т. ін. нагадує кришталь (у 1 знач.); прозорий, ясний, блискотливий.
З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (Стор., І, 1957, 240);
Стрий не то шумить, не то журчить принадливо, котячи по камінню свої кришталеві води (Фр., III, 1950, 8);
Його очі блищали кришталевими перлинами сліз (Досв., Вибр., 1959, 400);
// Високоморальний.
Кришталева людина;
// Бездоганно чистий.
Довкола відчувалось.. кришталеве почуття дружби і любові (Сміл., Зустрічі, 1936, 208).
3. перен. Мелодійний, дзвінкий, чистий звучанням (про голос, звук і т. ін.).
З Манюрчиного горла тече срібна ріка кришталевих звуків (Ю. Янов., І, 1954, 23);
Задзвенів у запалій тиші кришталевий Лукашиків голос і вщух (Довж., 1,1958, 460);
*Образно. Крізь біль і сльози у неї виринув в очах на мить знову кришталевий сміх (Вас., II, 1959, 42).
Словник української мови (СУМ-11)