крутіль —
круті́ль іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
крутіль —
-телі, ж. 1》 Пристрій для сукання мотузків. 2》 діал. Вир (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
крутіль —
КРУТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Пристрій для сукання мотузків. Мотузки з крутелі не такі міцні, як фабричні канати (з навч. літ.). 2. діал. Вир (у 1 знач.). Данилко .. булькнув у вируючу крутіль (І. Чендей).
Словник української мови у 20 томах
крутіль —
ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше...
Словник синонімів української мови
крутіль —
КРУТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Пристрій для сукання мотузків. 2. діал. Вир (у 1 знач.). Хлопець булькнув у крутіль,
Словник української мови в 11 томах