крюкати

Крю́кати, -каю, -єш

гл.

1) Каркать (о воронахъ); курлыкать (о журавляхъ). Угорі десь крюкають журавлі. Мнж. 114.

2) Квакать (о лягушкахъ). Не крюкайте, рябі жаби, в густім очереті. Мил. 66.

Значення в інших словниках

1. крюкати — крю́кати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. крюкати — рідко крукати, -ає, недок. Видавати звуки "крю-крю", "кру-кру" (про птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крюкати — КРЮ́КАТИ, рідко КРУ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки “крю-крю”, “кру-кру” (про птахів). Угорі десь крюкають журавлі (з переказу); В очеретах бугай реве. На берестині ворон крюка (Я. Щоголів); Показується перелітна птиця.  Словник української мови у 20 томах
4. крюкати — КРЯ́КАТИ (про ворон, круків тощо — кричати), КА́РКАТИ, КРЮ́КАТИ (КРУ́КАТИ рідше), КРУ́МКАТИ, КА́ВКАТИ розм., КАВЧА́ТИ розм. (про ворон). — Док.: кря́кнути, ка́ркнути, крю́кнути (кру́кнути), кру́мкнути, ка́вкнути. У долині ворон кряче (В.  Словник синонімів української мови
5. крюкати — КРЮ́КАТИ, рідко КРУ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки «крю-крю», «кру-кру» (про птахів). Угорі десь крюкають журавлі (Україна.., І, 1960, 76); В очеретах бугай реве. На берестині ворон крюка (Щог., Поезії, 1958, 302); Все теє птаство в степу..  Словник української мови в 11 томах