крюкання

Крю́кання, -ня

с.

1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей.

2) Кваканье лягушекъ.

Значення в інших словниках

1. крюкання — крю́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. крюкання — -я, с. Дія за знач. крюкати та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крюкання — КРЮ́КАННЯ, рідко КРУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. крю́кати, кру́кати та звуки, утворювані цією дією. Пташки розцвірінчалися – за різноголосим галасом крукання не розчути (Люко Дашвар); Понад хребтами лісистих Карпат тягнуться ключі журавлів...  Словник української мови у 20 томах
4. крюкання — КРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. крю́кати та звуки, утворювані цією дією.  Словник української мови в 11 томах