крюкання

КРЮ́КАННЯ, рідко КРУ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. крю́кати, кру́кати та звуки, утворювані цією дією.

Пташки розцвірінчалися – за різноголосим галасом крукання не розчути (Люко Дашвар);

Понад хребтами лісистих Карпат тягнуться ключі журавлів, npoщаючись жалібним крюканням з українськими землями, що годували їх весною та літом (із журн.).

Значення в інших словниках

1. крюкання — крю́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. крюкання — -я, с. Дія за знач. крюкати та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крюкання — КРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. крю́кати та звуки, утворювані цією дією.  Словник української мови в 11 томах
4. крюкання — Крю́кання, -ня с. 1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей. 2) Кваканье лягушекъ.  Словник української мови Грінченка