1. Словник української мови у 20 томах

крюкання

КРЮ́КАННЯ, рідко КРУ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. крю́кати, кру́кати та звуки, утворювані цією дією.

Пташки розцвірінчалися – за різноголосим галасом крукання не розчути (Люко Дашвар);

Понад хребтами лісистих Карпат тягнуться ключі журавлів, npoщаючись жалібним крюканням з українськими землями, що годували їх весною та літом (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крюкання — крю́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. крюкання — -я, с. Дія за знач. крюкати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крюкання — КРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. крю́кати та звуки, утворювані цією дією. Словник української мови в 11 томах
  4. крюкання — Крю́кання, -ня с. 1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей. 2) Кваканье лягушекъ. Словник української мови Грінченка