крюкання
Крю́кання, -ня
с.
1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей.
2) Кваканье лягушекъ.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крюкання — крю́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- крюкання — -я, с. Дія за знач. крюкати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крюкання — КРЮ́КАННЯ, рідко КРУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. крю́кати, кру́кати та звуки, утворювані цією дією. Пташки розцвірінчалися – за різноголосим галасом крукання не розчути (Люко Дашвар); Понад хребтами лісистих Карпат тягнуться ключі журавлів... Словник української мови у 20 томах
- крюкання — КРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. крю́кати та звуки, утворювані цією дією. Словник української мови в 11 томах