крюк
КРЮК¹, а́, ч.
1. Те саме, що гак¹ 1–3.
Деякі, зачеплені крюком за ребро, мотались на шибеницях (О. Стороженко);
Біля Луки, що саме крюком розхитував крокву, став [Скиба] і .. дивився на вогонь (А. Головко);
У нього удка з здоровенним крюком (Г. Квітка-Основ'яненко);
На крюк замикав хатні двері старий (І. Нехода).
2. перен., заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.).
І у Турна був сутяга, Брехун, юриста, крюк, підтяга (І. Котляревський);
Літ сорок назад .. вибрали мене в засідателі .. Не хотілось мені зробитися тим крюком (О. Стороженко).
3. перев. мн., іст. Знаки староруського та давньоукраїнського безлінійного нотного письма.
Нотні знаки, що ставилися над текстом, звалися крюками або “знаменами” (з навч. літ.);
Невдовзі я навчився записувати музику крюками. Такі були тоді позначки замість нот (Г. Пагутяк).
КРЮК² див. крук.
Значення в інших словниках
- крюк — крюк 1 іменник чоловічого роду гак крюк 2 іменник чоловічого роду крук діал. Орфографічний словник української мови
- крюк — див. брехливий; кривий Словник синонімів Вусика
- крюк — I -а, ч. 1》 Те саме, що гак 1-3). 2》 перен., заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). 3》 перев. мн., іст. Знаки староруського та давньоукраїнського безлінійного нотного письма. II див. крук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крюк — Гак, очепа, куляс Словник чужослів Павло Штепа
- крюк — лови́ти / злови́ти (пійма́ти, спійма́ти, взя́ти і т. ін.) на гачо́к кого. 1. Намагатися ошукати, перехитрити, ввести в оману когось. — Знаємо вас. Ловите довірливих дурників на гачок (І. Цюпа); Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів!... Фразеологічний словник української мови
- крюк — БАГО́Р (довга дерев'яна палиця з металевим вістрям і гаком), ГАК, КРЮК. Якийсь піратський корабель напав на торговий. Берданки, багри, беззбройні пасажири (І. Ле); Крюками чоловіки утрьох разом звалили-таки одну крокву (А. Головко). Словник синонімів української мови
- крюк — Крюк, -ка́, на -ку́; крюки́, -кі́в (гак, цвях) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- крюк — КРЮК¹, а, ч. 1. Те саме, що гак 1-3. Деякі, зачеплені крюком за ребро, мотались на шибеницях (Стор., І, 1957, 399); Біля Луки, що саме крюком розхитував крокву, став [Скиба] і.. Словник української мови в 11 томах
- крюк — Крюк, -ка м. 1) Крюкъ. Зачеплені крюком за ребро моталися на шибеницях. Стор. МПр. 129. 2) Перпендикулярная часть журавля (у колодца), на которой висить ведро. 3) Воронъ. Щоб летіли крюки з поля ляшків-панків їсти. Шевч. ум. крючо́к. Словник української мови Грінченка