крюк

Значення в інших словниках

1. крюк — крюк 1 іменник чоловічого роду гак крюк 2 іменник чоловічого роду крук діал. Орфографічний словник української мови
2. крюк — див. брехливий; кривий Словник синонімів Вусика
3. крюк — I -а, ч. 1》 Те саме, що гак 1-3). 2》 перен., заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). 3》 перев. мн., іст. Знаки староруського та давньоукраїнського безлінійного нотного письма. II див. крук. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крюк — КРЮК¹, а́, ч. 1. Те саме, що гак¹ 1–3. Деякі, зачеплені крюком за ребро, мотались на шибеницях (О. Стороженко); Біля Луки, що саме крюком розхитував крокву, став [Скиба] і .. дивився на вогонь (А. Головко); У нього удка з здоровенним крюком (Г. Словник української мови у 20 томах
5. крюк — лови́ти / злови́ти (пійма́ти, спійма́ти, взя́ти і т. ін.) на гачо́к кого. 1. Намагатися ошукати, перехитрити, ввести в оману когось. — Знаємо вас. Ловите довірливих дурників на гачок (І. Цюпа); Макар Іванович осміхнувся. Нема дурнів!... Фразеологічний словник української мови
6. крюк — БАГО́Р (довга дерев'яна палиця з металевим вістрям і гаком), ГАК, КРЮК. Якийсь піратський корабель напав на торговий. Берданки, багри, беззбройні пасажири (І. Ле); Крюками чоловіки утрьох разом звалили-таки одну крокву (А. Головко). Словник синонімів української мови
7. крюк — Крюк, -ка́, на -ку́; крюки́, -кі́в (гак, цвях) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. крюк — КРЮК¹, а, ч. 1. Те саме, що гак 1-3. Деякі, зачеплені крюком за ребро, мотались на шибеницях (Стор., І, 1957, 399); Біля Луки, що саме крюком розхитував крокву, став [Скиба] і.. Словник української мови в 11 томах
9. крюк — Крюк, -ка м. 1) Крюкъ. Зачеплені крюком за ребро моталися на шибеницях. Стор. МПр. 129. 2) Перпендикулярная часть журавля (у колодца), на которой висить ведро. 3) Воронъ. Щоб летіли крюки з поля ляшків-панків їсти. Шевч. ум. крючо́к. Словник української мови Грінченка