куватися

Куватися, кую́ся, -є́шся

гл. Коваться. Не кується, дак плещеться. Ном.

Значення в інших словниках

1. куватися — кува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. куватися — кується, недок. 1》 Піддаватися куванню, бути придатним для кування (див. кування I). 2》 Пас. до кувати I 1). 3》 перен. Створюватися, формуватися великими зусиллями, наполегливою працею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куватися — КУВА́ТИСЯ, кує́ться, недок. 1. Піддаватися куванню, бути придатним для кування (див. кува́ння¹). Сталь розлито правильно. Злиток куватиметься, як масло (В. Собко); Отак було та й, мабуть, буде: залiзо легше кується, чим людський норов (М.  Словник української мови у 20 томах
4. куватися — КУВА́ТИСЯ, кує́ться, недок. 1. Піддаватися куванню, бути придатним для кування ( див. кува́ння¹). Сталь розлито правильно. Злиток куватиметься, як масло (Собко, Біле полум’я, 1952, 304). 2. Пас. до кува́ти¹...  Словник української мови в 11 томах