кужіль

Кужіль, -ля

м. и кужіль, -желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м'якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. дим кужілем. Дымъ клубами. Желех.

Значення в інших словниках

1. кужіль — ку́жі́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кужіль — див. КУДЕЛЯ.  Словник синонімів Караванського
3. кужіль — див. вихор  Словник синонімів Вусика
4. кужіль — -желя, ч., кужіль, -желі, ж. 1》 Прядиво або вовна, намотані на кужівку. 2》 рідко. Те саме, що кужівка, кужілка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кужіль — КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль. КУ́ЖІЛЬ, желя, ч., КУЖІ́ЛЬ, же́лі, ж. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужілку (кужілку). Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (П.  Словник української мови у 20 томах
6. кужіль — КУЖІ́ВКА (КУЖІ́ЛКА) (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ (КУЖІ́ЛЬ), КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм., КРУЖІ́ВКА діал. Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник...  Словник синонімів української мови
7. кужіль — Ку́жіль, -желя[ю], -желеві (ч. р.) і ку́жі́ль, ку́желі, -же́лі, -жі́ллю (ж. р.); -желі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кужіль — КУ́ЖІЛЬ, желя, ч., КУЖІ́ЛЬ, же́лі, ж. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Чуб.  Словник української мови в 11 томах