кужіль

КУЖІ́ВКА (КУЖІ́ЛКА) (кілок, на який намотують прядиво, вовну), КУ́ЖІЛЬ (КУЖІ́ЛЬ), КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм., КРУЖІ́ВКА діал. Буде мати бити щіткою, гребінкою і веретеном, кужівкою (Словник Б. Грінченка); Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Леся Українка).

КУ́ЖІЛЬ ч. (прядиво або вовна, намотані на кужівку), КУЖІ́ЛЬ ж., КУДЕ́ЛЯ, КУДЕ́ЛИЦЯ, КУЖЕ́ЛИНА розм., КУЖЕ́ЛИЦЯ розм. На припічку мати пряде кужіль (М. Стельмах); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня).

Значення в інших словниках

1. кужіль — ку́жі́ль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кужіль — див. КУДЕЛЯ.  Словник синонімів Караванського
3. кужіль — див. вихор  Словник синонімів Вусика
4. кужіль — -желя, ч., кужіль, -желі, ж. 1》 Прядиво або вовна, намотані на кужівку. 2》 рідко. Те саме, що кужівка, кужілка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кужіль — КУЖІ́ЛЬ див. ку́жіль. КУ́ЖІЛЬ, желя, ч., КУЖІ́ЛЬ, же́лі, ж. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужілку (кужілку). Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (П.  Словник української мови у 20 томах
6. кужіль — Ку́жіль, -желя[ю], -желеві (ч. р.) і ку́жі́ль, ку́желі, -же́лі, -жі́ллю (ж. р.); -желі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кужіль — КУ́ЖІЛЬ, желя, ч., КУЖІ́ЛЬ, же́лі, ж. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
8. кужіль — Кужіль, -ля м. и кужіль, -желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м'якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. дим кужілем. Дымъ клубами. Желех.  Словник української мови Грінченка