кулак
Кулак, -ка
м. Кулакъ. Еней, матню в кулак прибравши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. Піде було по-за спинами та й давай тебе місити кулаками по спині. Левиц. І. 7. ум. кулачок. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. н. п.
Словник української мови Грінченка