кулак
КУЛА́К, а́, ч.
1. Кисть руки із зігнутими і притиснутими до долоні пальцями.
– Отаким нам треба бути, – стисне й покаже тугий, як вилитий, ковальський кулак, – а ми поки що он які, – розіжме кулак зовсім (А. Головко);
Калина ловить у клітці гарненького чижика і питає, скільки у хлопця грошей. Той розтулив кулак і показав карбованця (О. Копиленко);
Зціпив [Максим] зуби й так само зціпив кулаки до хрусту, опановуючи нерви (І. Багряний);
Кость Горобенко незадоволено пустив долу газету й протер кулаком натомленi вiд напруження, почервонiлi очi (Б. Антоненко-Давидович);
Вона вмостилася калачиком, пiдперла кулаком пiдборiддя i заглядiлася на золотi леза на рiцi (Р. Андріяшик);
Полісун відкашлявся в кулак, бо побоявся висловити свої підозри вголос, щоби, боронь Боже, не накликати біди (Любко Дереш);
* У порівн. Гливи такі, як кулак (Номис);
Попенко, запихаючись булкою на увесь рот, так що за обома щоками його наче два кулаки стриміло, усміхнувся очима (Панас Мирний);
// Про кисть руки, стиснену для удару.
Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (О. Стороженко);
У хід були пущені не лише кулаки, але й каміння, елементи металевої огорожі тощо (з наук.-попул. літ.);
* Образно. – Вчора більше кулаки говорили .. А в кулаці небагато розуму (М. Стельмах);
// перен. Про удар стиснутою кистю руки.
Він не давав наплювати собі в кашу, сам себе обстоював і за кожний кулак віддавав з процентом (М. Коцюбинський);
– І кулаки твої два роки зношу тільки так? (В. Винниченко);
– Ну, давай навкулачки, – сказав Тарас, засукавши рукави. – Подивлюся я, що за митець у кулаці (О. Довженко);
Він усвідомив, що найкращими методами керівництва є диктаторські, тому тримав усі свої жертви .. за допомогою щипків, кулаків і невідь з якої зони привезених наручників (Ю. Андрухович);
// перен. Про фізичну силу.
Навіть в сні його [наймита] лякає Ґаздівський кулак! (І. Франко);
На противагу чоловікові, вона огряднішала в міру того, як пила, і кулаки її все важчали (Е. Андієвська).
2. перен. Зосереджене ударне угруповання військ.
На півдні передбачалось створити міцний кулак і розбити ворога, прорвавши його фронт за допомогою механізованих і моторизованих частин вкупі з кількома кінними полками (М. Трублаїні);
Збираючись в ударний кулак, ущільнюючись, полки готувалися до ударного штурму (О. Гончар);
Дмитро зі своїми відчайдухами .. з боями йдуть на з'єднання з бронетанковою україно-німецькою бриґадою, яка залізним кулаком має прорвати “сємь колєц защіти” [захисну смугу] з півночі (В. Кожелянко);
Другий ударний кулак Троцький сформував у районі Мозиря (Білорусія), тоді це була Чернігівська губернія (з наук. літ.).
3. спец. Деталь машини у формі виступу, що поштовхами приводить механізми в рух.
[Кукса:] Ну, як ти даси їм ради? Це ж не те, що там, як бува у млині, що-небудь поламається, кулак чи порплиця: цюк раз, цюк удруге – і полагодив! (М. Кропивницький).
4. діал. Те саме, що жме́ня 2.
Він зупиняє коняку, кидає їй кулак сіна (І. Франко).
Виклика́ти на кулаки́ див. виклика́ти;
Затиска́ти / зати́снути кула́к (кулачо́к) див. затиска́ти;
Кулака́ми сльо́зи утира́ти див. утира́ти¹;
Скру́чувати / скрути́ти кула́к (кулаки́) див. скру́чувати;
Со́ватися з кулака́ми (кулако́м) див. со́ватися;
Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути кула́к (кулаки́, кулачки́) див. стиска́ти;
Стиска́ються (сти́скуються) / сти́снулися (сти́слися) кулаки́ (ру́ки [в кулаки́], па́льці [в кулаки́]) див. стиска́тися;
Сука́ти кулаки́ див. сука́ти.
◇ Би́ти в кулаки́ див. би́ти;
Би́ти / уда́рити [себе́] [кулако́м (рука́ми)] в (рідко об) гру́ди див. би́ти;
(1) В кула́к, зі сл. хлипати, сміятися, пхикати і т. ін. – нишком, крадькома, потай.
І Ганна що їй не робила, Ніякої ради не дала. Сама з царицею горювала, І сльози рукавом втирала, І хлипала собі в кулак (І. Котляревський);
Михайло сміявся в кулак, одвернувшись назад (Олесь Досвітній);
– Чудні ви, дядьку, – пхикала в кулак Галя (М. Циба).
Словник української мови (СУМ-20)