купайла

Купайла и купала, -ли

ж.

1) Имя женскаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ въ ночь подъ 24 іюня во время празднества купала. Де Купала ночувала? Упала Купала на Йвана. Грин. III. 125. ум. купа(й)лиця, купа(й)лочка. На улиці купайлиці (Чуб. III. 195), — т. е. празднуется купали. Купалочка з купа вийшла та й окропом очі завішала. Мет. 312. В Купалочки три дочки. Мет. 311. Ой Купалочка купалася, на бережку сушилася. Чуб. III. 200.

2) Только: купала. раст.: а) = купава. Вх. Уг. 248. б) Tussilago farfara. Вх. Уг. 248.

Значення в інших словниках

1. Купайла — Купа́йла іменник чоловічого роду, істота міфологічний персонаж  Орфографічний словник української мови
2. Купайла — купайло, купала, купало. Міфологічний персонаж у слов'ян, пов'язаний з обрядом купання і т. ін. в ніч проти 7 липня, а також обряд і час його справляння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купайла — КУПА́ЙЛА, КУПА́ЙЛО, КУПА́ЛА, КУПА́ЛО, а, ч. і с., нар.-поет. (з великої літери) 1. У дохристиянських віруваннях Бог родючості, земних плодів, радості, згоди та кохання. – Купайло, Купайло! Де ти зимувало?...  Словник української мови у 20 томах
4. купайла — КУПА́ЙЛА, КУПА́ЙЛО, КУПА́ЛА, КУПА́ЛО. Міфологічний персонаж у слов’ян, пов’язаний з обрядом купання і т. ін. в ніч з 6 на 7 липня, а також обряд і час його справляння. Коли було настане час, між зеленими святами з святом Купайла, Захар Беркут..  Словник української мови в 11 томах