купайло

Купайло и купало, -ла

м.

1) Ночь съ 23 на 24 іюня, обрядъ празднованія, совершаемаго въ эту ночь сельской молодежью. Чуб. III. 193. Сьогодня Купала, а завтра Івана. Чуб. III. 205. Иногда такъ называется мѣсто празднованія: На купалі огонь горить. Чуб. III. 221.

2) Чучело, употребляемое во время этого празднованія. Чуб. III. 194.

3) Дѣвушка, которая во время празднованія, при обрядѣ гаданія, раздаетъ цвѣты. Чуб. III. 195.

4) Употребленное въ среднемъ родѣ и какъ собирательное, обозначаетъ лицъ, участвующихъ въ этомъ празднествѣ. Сходилось купало із дому до дому. Чуб. III. 209. ум. купа(й)лочко. Час нам, дівчатка, з купайлочка додому. Чуб. III. 209.

Значення в інших словниках

1. Купайло — Купа́йло іменник чоловічого роду, істота міфологічний персонаж  Орфографічний словник української мови
2. купайло — див. Купайла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купайло — КУПА́ЙЛО див. купа́йла.  Словник української мови у 20 томах
4. купайло — Купа́ло і купа́йло, -ла, -лові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)