курище

Курище, -ща

с.

1) Облако дыму, пыли. Од диму сонце закаптилось, курище к небу донеслось. Котл. Ен.

2) (Съ удареніемъ на первомъ слогѣ). Дымящійся костеръ. Богуславъ.

Значення в інших словниках

1. курище — ку́рище іменник середнього роду вогнище діал. кури́ще іменник середнього роду курява  Орфографічний словник української мови
2. курище — див. вогнище; пил  Словник синонімів Вусика
3. курище — I кур`ище-а, с. 1》 Велика курява. 2》 Те саме, що імла. II к`урище-а, с., діал. Вогнище, розкладене для обкурювання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. курище — КУРИ́ЩЕ, а, с. 1. Велика курява. – Не бачиш – ніхто не їде? – Я бачу, – відповіла сестра Анна,– курище, що сунеться аж ген з того боку (з казки); Спершу в курищі, видно було, маячило щось чорне, а чимдалі...  Словник української мови у 20 томах
5. курище — ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання).  Словник синонімів української мови
6. курище — КУ́РИЩЕ, а, с., діал. Вогнище, розкладене для обкурювання чого-небудь. — Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (Ле, Побратими, 1954, 27)...  Словник української мови в 11 томах