кучка

Кучка, -ки

ж.

1) ум. отъ куча.

2) мн. кучки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903.

Значення в інших словниках

1. кучка — Хлівець [I] — хлівчик для свиней [VIII] — хлівчик, де держать свиней [V]  Словник з творів Івана Франка
2. кучка — ку́чка 1 іменник жіночого роду купка * Але: дві, три, чотири ку́чки рідко ку́чка 2 іменник жіночого роду приміщення для птахів, тварин * Але: дві, три, чотири ку́чки  Орфографічний словник української мови
3. кучка — I -и, ж., рідко. Зменш. до куча I. II -и, ж. Зменш. до куча II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кучка — КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. 1. Зменш. до ку́ча¹ 1. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. кучка — КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. Зменш. до ку́ча¹. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Кв.-Осн., II, 1956, 477); Парубки зібрались у кучку і впівголоса співають якоїсь пісні (Крон., II, 1958, 401).  Словник української мови в 11 томах