кучка

ку́чка 1

іменник жіночого роду

купка

* Але: дві, три, чотири ку́чки

рідко

ку́чка 2

іменник жіночого роду

приміщення для птахів, тварин

* Але: дві, три, чотири ку́чки

Значення в інших словниках

1. кучка — Хлівець [I] — хлівчик для свиней [VIII] — хлівчик, де держать свиней [V]  Словник з творів Івана Франка
2. кучка — I -и, ж., рідко. Зменш. до куча I. II -и, ж. Зменш. до куча II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кучка — КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. 1. Зменш. до ку́ча¹ 1. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. кучка — КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. Зменш. до ку́ча¹. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Кв.-Осн., II, 1956, 477); Парубки зібрались у кучку і впівголоса співають якоїсь пісні (Крон., II, 1958, 401).  Словник української мови в 11 томах
5. кучка — Кучка, -ки ж. 1) ум. отъ куча. 2) мн. кучки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903.  Словник української мови Грінченка