1. Орфографічний словник української мови

кучка

ку́чка 1

іменник жіночого роду

купка

* Але: дві, три, чотири ку́чки

рідко

ку́чка 2

іменник жіночого роду

приміщення для птахів, тварин

* Але: дві, три, чотири ку́чки

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кучка — Хлівець [I] — хлівчик для свиней [VIII] — хлівчик, де держать свиней [V] Словник з творів Івана Франка
  2. кучка — I -и, ж., рідко. Зменш. до куча I. II -и, ж. Зменш. до куча II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кучка — КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. 1. Зменш. до ку́ча¹ 1. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. кучка — КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. Зменш. до ку́ча¹. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Кв.-Осн., II, 1956, 477); Парубки зібрались у кучку і впівголоса співають якоїсь пісні (Крон., II, 1958, 401). Словник української мови в 11 томах
  5. кучка — Кучка, -ки ж. 1) ум. отъ куча. 2) мн. кучки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903. Словник української мови Грінченка