кучка
КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. Зменш. до ку́ча¹.
Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Кв.-Осн., II, 1956, 477);
Парубки зібрались у кучку і впівголоса співають якоїсь пісні (Крон., II, 1958, 401).
Могу́тня ку́чка — група прогресивних російських композиторів другої половини XIX ст., що боролися за розвиток національної музичної культури.
І передвижники, і «могутня кучка» войовничо боролися, маючи такого глашатая, як Стасов, за життєву правду, за реалізм (Рильський, III, 1956, 12).
КУ́ЧКА², и, ж. Зменш. до ку́ча².
Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена стара кучка, житло старого діда жебрака (Фр., І, 1955, 70).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кучка — Хлівець [I] — хлівчик для свиней [VIII] — хлівчик, де держать свиней [V] Словник з творів Івана Франка
- кучка — ку́чка 1 іменник жіночого роду купка * Але: дві, три, чотири ку́чки рідко ку́чка 2 іменник жіночого роду приміщення для птахів, тварин * Але: дві, три, чотири ку́чки Орфографічний словник української мови
- кучка — I -и, ж., рідко. Зменш. до куча I. II -и, ж. Зменш. до куча II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучка — КУ́ЧКА¹, и, ж., рідко. 1. Зменш. до ку́ча¹ 1. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Г. Словник української мови у 20 томах
- кучка — Кучка, -ки ж. 1) ум. отъ куча. 2) мн. кучки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903. Словник української мови Грінченка