кучері
КУ́ЧЕРІ, ів, мн. (одн. ку́чер, я, ч.).
1. Кучеряве або завите волосся.
Вернувся з Києва Петрусь Уже Петром і паничем, І кучері аж по плече, і висипався чорний ус (Шевч., II, 1953, 222);
Почала мені на пальці Мила злотий кучер вить (Л. Укр., IV, 1954, 127);
На другий день нам уже обстригли кучері. Ми були вояками (Фр., І, 1955, 75);
Сивувате волосся опадало кучерями на опуклий лоб (Ільч., Серце жде, 1939, 73);
*Образно. Вікна його кімнати затіняли густі віти каштана, що підвівся над низенькими вишневими кучерями дерев (Досв., Вибр., 1959, 15);
*У порівн. Летить.. петарда в повітрі, тріскає над головою і, окружившись вогнем, наче золотими кучерями, падає на землю (Коцюб., III, 1956, 412).
2. Хвостові пера у качура.
*У порівн. Пан Зануда пригладив волосся на висках, .. і воно чорніло, неначе качурині кучері, позатикані за вуха (Н.-Лев., III, 1956, 344).
Значення в інших словниках
- кучері — ку́чері множинний іменник Орфографічний словник української мови
- кучері — мн., льокони, р. кудрі; (штучні) буклі; кучерики. Словник синонімів Караванського
- кучері — див. волосся Словник синонімів Вусика
- кучері — -ів, мн. (одн. кучер, -я, ч.). 1》 Кучеряве або завите волосся. 2》 Хвостові пера у качура. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучері — КУ́ЧЕРІ, ів, мн. (одн. ку́чер, я, ч.). 1. Кучеряве або завите волосся. Вернувся з Києва Петрусь Уже Петром і паничем, І кучері аж по плече, і висипався чорний ус (Т. Шевченко); На другий день нам уже обстригли кучері. Ми були вояками (І. Словник української мови у 20 томах
- кучері — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
- кучері — Ку́чері, -рів, -рям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)