кібчик

Кібець, -бця

м.

1) Кобчикъ. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі. н. п.

2) Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ въ перепелицю. Ив. 25. ум. кібчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей. Котл. Ен.

Значення в інших словниках

1. кібчик — кі́бчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кібчик — -а, ч. Зменш. до кібець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кібчик — КІ́БЧИК, а, ч. Те саме, що кі́бець. Кібчики, неначе гвоздиком прибиті, на однім місці махають крильцями, виглядаючи добичу (О. Стороженко); В небі гуляли тужливі кібчики й шуліки (М. Івченко); На бабу кібчик сів, бо ніде, .. і полетів шукать поснідать (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кібчик — Хижий птах ряд соколоподібних; живе в лісах та лісостепах Євразії, крім крайніх пн. обл.; довж. бл. 32 см, розмах крил бл. 80 см; рідкісний; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
5. кібчик — КІ́БЧИК, а, ч. Зменш. до кібе́ць. Кібчики, неначе гвоздикам прибиті, на однім місці махають крильцями, виглядаючи добичу (Стор., І, 1957, 333); *У порівн. Голова застиг за столом, мов кібчик, зіркий, крутошиїй, весело насторожений (Гончар, Новели, 1954, 89).  Словник української мови в 11 томах