ківшик

Ківш, ковша

м.

1) Совокъ для насыпки зернового хлѣба, муки и пр.

2) Плата мельнику мукою за помолъ. Ковша брати.

3) Ковшъ, сосудъ съ рукоятью для черпанья и питья жидкостей. Чи чарка то, чи ківш буде, — не глядить переміни: гладко п'ють, як з лука б'ють, до ночної тіни. ЗОЮР. І. 317. випити ківш лиха. Претерпѣть много горя. Не один ківш лиха підсунула йому злая доля, — випив їх бідолашний. Стор. І. 231. Бийте його добре киями, щоб знав почому ківш лиха. Ном. № 4954. ум. ківшик. Сивушки зараз ковтонули по ківшику і не здрігнули. Котл.

Значення в інших словниках

1. ківшик — кі́вшик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ківшик — -а, ч. Зменш. до ківш 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ківшик — КІ́ВШИК, а, ч. Зменш. до ківш 1, 2. Сивушки зараз ковтонули [троянці] По ківшику – і не здригнули, І докосились до потрав (І. Котляревський); Увагу його привернув чудовий російський ківшик, вразивши невиданим оригінальним візерунком і формою (О.  Словник української мови у 20 томах
4. ківшик — КІ́ВШИК, а, ч. Зменш. до ківш 1, 2. Сивушки зараз ковтонули [троянці] По ківшику— і не здригнули, І докосились до потрав (Котл., І, 1952, 167); Увагу його привернув чудовий російський ківшик, вразивши невиданим оригінальним візерунком і формою (Ільч., Серце жде, 1939, 427).  Словник української мови в 11 томах